Сімейне право

Розлучення – це завжди складний життєвий етап, який часто супроводжується емоційним напруженням та значними труднощами. Ми потурбувалися про те, щоб максимально полегшити цей процес, забезпечивши вам юридичний супровід без необхідності особистої присутності в суді.

Ми розуміємо, наскільки цінним є ваш час та емоційний спокій, тому беремо на себе повний комплекс юридичних дій, необхідних для розірвання шлюбу, включаючи визначення оптимальної правової стратегії, підготовку всіх необхідних документів, їх подання до суду, представництво ваших інтересів на всіх судових засіданнях, оперативне інформування про хід процесу, взаємодію з іншою стороною (за необхідності) та отримання остаточного рішення суду.

Одне з найпоширеніших питань, яке виникає після розірвання шлюбу — це поділ майна. Нерідко саме це питання стає причиною конфліктів між подружжям. Згідно з українським законодавством, усе майно, набуте під час шлюбу, за замовчуванням вважається спільною власністю подружжя. Це означає, що навіть якщо майно зареєстроване на одного з подружжя, інший теж має на нього право. Винятки становлять особисті речі, майно, набуте до шлюбу, подарунки, спадщина та речі індивідуального користування.

Розібратися в особливостях поділу та захистити свої права допоможе грамотний підхід та юридична підтримка. Для успішного поділу майна важливо своєчасно зібрати всі документи, що підтверджують право власності, та оцінити кожен об’єкт. Юридичний супровід на цьому етапі допоможе правильно підготуватися до процесу, уникнути помилок та захистити ваші інтереси.

Коли один із батьків не виконує своїх зобов’язань щодо утримання дитини або відмовляється платити аліменти, можна звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину. В Україні встановлено чіткі правила, які визначають порядок нарахування та виплати аліментів, однак на практиці часто виникають ситуації, коли платник ухиляється від сплати або не згоден із розміром виплат.

Оскарження розміру аліментів можливе, коли обставини змінюються, і попереднє рішення вже не відповідає реальним умовам. Наприклад, зміна фінансового становища платника або потреб дитини може стати підставою для перегляду суми аліментів. Згідно з українським законодавством, батьки мають право звернутися до суду для коригування розміру аліментів у сторону збільшення або зменшення, якщо є підстави вважати, що раніше визначена сума більше не відповідає новим реаліям.

Стягнення аліментів на дружину можливе в окремих випадках, коли вона є непрацездатною, знаходиться в декреті або має інші обставини, що не дозволяють їй забезпечувати себе. Для цього дружина повинна подати позов до суду, який, оцінюючи ситуацію, визначить необхідний розмір аліментів.

Щодо стягнення аліментів на батьків, це також є можливо, якщо вони не можуть забезпечити себе через хворобу чи старість. Діти можуть бути зобов'язані надавати таку допомогу, якщо мають відповідні фінансові можливості. Суд, зважаючи на доходи дітей та потреби батьків, визначає розмір аліментів.

Спір щодо визначення місця проживання дитини виникає, коли батьки після розлучення або роздільного проживання не можуть дійти згоди, з ким із них залишиться проживати дитина. Така ситуація часто виникає у випадках розриву стосунків, конфліктів між батьками або при зміні життєвих обставин одного з них (наприклад, переїзд в інше місто чи країну).

Згідно з Сімейним кодексом України, місце проживання дитини визначається за згодою батьків або на підставі рішення суду, якщо згоди досягти не вдалося. Встановлення місця проживання дитини важливе не тільки для того, щоб офіційно визначити, з ким вона буде жити. Це також впливає на безліч юридичних моментів: оформлення документів, право іншого з батьків брати участь у вихованні, виплату аліментів, можливість виїзду дитини за кордон, отримання соціальних виплат або допомоги тощо.

Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому з батьків у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні. Право дитини на спілкування з обома батьками є основоположним, незалежно від того, в яких стосунках перебувають дорослі.

На жаль, у реальному житті трапляються ситуації, коли батько чи мати, з якими проживає дитина, обмежує або навіть повністю забороняє інше спілкування, створюючи перешкоди у зустрічах, телефонних дзвінках або участі в житті дитини. Такі дії суперечать інтересам дитини та можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Встановлення чіткого порядку спілкування з дитиною через суд допомагає уникнути конфліктів та зобов’язує сторону, з якою проживає дитина, дотримуватися затвердженого графіка. Якщо ж такі порушення продовжуються, можна вимагати притягнення до відповідальності за невиконання рішення суду.

Мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав судом, якщо вони не виконують своїх обов'язків щодо дитини та ставлять її інтереси під загрозу. Законодавство України чітко визначає обставини, за яких батьків можуть позбавити прав, аби захистити дитину та забезпечити її благополуччя, зокрема якщо батько або мати:

Усиновлення є юридично значущою дією, яка надає дитині право стати повноправним членом нової родини, а усиновлювачам — усі права та обов’язки батьків.

Право на усиновлення мають повнолітні дієздатні особи, які за станом здоров’я, соціальним становищем та моральними якостями можуть забезпечити дитині належні умови життя та виховання. Пріоритет у всиновленні мають подружні пари, родичі дитини та громадяни України.

Усиновленню підлягають діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, або діти, батьки яких дали на це добровільну згоду. Також можливо усиновлення дитини одним із подружжя, якщо інший з батьків надає згоду або позбавлений батьківських прав.

Процедура усиновлення включає декілька етапів. Спочатку необхідно зібрати пакет документів, до якого входять довідки про здоров'я, матеріальний стан, житлові умови та довідка про несудимість. Після цього кандидати звертаються до органу опіки та піклування, проходять співбесіду та оцінку умов проживання. Якщо результати позитивні, заявникам надається статус кандидата на усиновлення. Далі слідує подання заяви до суду, який розглядає справу з урахуванням інтересів дитини та приймає рішення про усиновлення.

Відновлення батьківства передбачає підтвердження статусу батька або матері через суд. Найчастіше така потреба виникає, якщо при народженні дитини батьківство не було офіційно зареєстровано або був помилково записаний інший батько. Для відновлення батьківства потрібно надати докази, що підтверджують біологічний зв'язок із дитиною, наприклад, результати ДНК-тесту, спільне проживання або догляд за дитиною.

Оскарження батьківства — процес, спрямований на скасування запису про батьківство у свідоцтві про народження дитини. Така необхідність може виникнути, якщо з'ясувалося, що записаний батько насправді не є біологічним. Оскаржити батьківство може як сам батько, так і мати або навіть інші зацікавлені особи (наприклад, опікун дитини). Основним доказом при цьому є результати генетичної експертизи, яка встановлює або спростовує кровний зв'язок.