Останні роки стали для України періодом глибинних трансформацій у сфері публічного управління та правового регулювання. Поступово формується нова культура взаємодії між державою, бізнесом і суспільством – культура, в основі якої лежать відкритість, підзвітність і чіткі правила гри. У цій парадигмі довіра перестає бути абстрактною категорією і перетворюється на ключовий соціальний та економічний ресурс.
Саме в такому контексті ухвалення та імплементація Закону України «Про лобіювання» слід розглядати не як формальне виконання міжнародних зобов’язань, а як крок до інституційної зрілості держави. Йдеться про спробу системно врегулювати процеси впливу на ухвалення рішень, які десятиліттями існували у «сірій зоні».
Нові правила взаємодії: 2026 рік як точка неповернення
Із початку 2026 року українське правове поле остаточно перейшло до моделі, де вплив на нормотворчість перестав бути кулуарним. Запуск Реєстру прозорості та фактичне застосування норм Закону «Про лобіювання» стали ключовими етапами гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами публічного управління.
- хто саме ініціює зміни до законодавства;
- які економічні або політичні інтереси за цим стоять;
- яким чином формується позиція органів влади.
Прозорий лобізм у цьому сенсі – це не загроза демократичному устрою, а інструмент його захисту. Він дозволяє перевести вплив у правове русло та позбавити його корупційного підтексту.
Лобіювання поза тінню: правова легалізація впливу
Законодавець прямо визначив лобіювання як допустимий і законний спосіб впливу на нормативно-правові акти. Вперше на рівні закону окреслено:
- суб’єктів лобіювання;
- предмет впливу;
- обов’язки щодо реєстрації та звітності;
- етичні та безпекові обмеження.
Об’єктами лобіювання визначено законопроєкти, акти Кабінету Міністрів України, рішення органів місцевого самоврядування. Будь-яка діяльність, спрямована на зміну їх змісту або логіки ухвалення, підпадає під дію закону.
Реєстр прозорості як інструмент відповідальності
Запровадження Реєстру прозорості стало ключовим практичним механізмом реформи. Фактично йдеться про створення єдиного публічного джерела інформації, яке дозволяє відстежити:
- хто здійснює лобістську діяльність;
- в інтересах кого вона здійснюється;
- які фінансові ресурси залучаються;
- з ким і коли відбувалися контакти з посадовими особами.
Реєстрація у Реєстрі є обов’язковою умовою для здійснення лобістської діяльності. Крім того, закон встановлює регулярну звітність – зокрема щодо зустрічей із посадовцями, використаних коштів та залучених експертів.
Таким чином, кожен крок у напрямку впливу на державні рішення фіксується в цифровому середовищі. Це принципово змінює правила гри.
Комплаєнс-виклик для бізнесу
Для бізнесу нова модель означає не лише правову визначеність, а й підвищені репутаційні ризики. Вартість лобістських послуг, предмет комерційного інтересу, коло контрагентів – усе це стає публічним.
У світі, де репутація безпосередньо впливає на доступ до фінансування, партнерств та інвестицій, компанії змушені ретельно зважувати кожне рішення. Відтепер лобіювання – це не «сіра» опція, а частина системи корпоративного комплаєнсу.
Водночас прозорий і задекларований вплив дедалі частіше розглядається як елемент ESG-стратегії. Для західних інвесторів відкритість у взаємодії з державою є показником зрілості бізнесу та його відповідності міжнародним стандартам.
Прозорість і доброчесність: за межами формальних вимог
Прозорість у державному управлінні – це не лише набір процедур. Це спосіб мислення і система цінностей. Закон може встановити рамки, але їх наповнення залежить від людей.
Доброчесність не вимірюється разовими деклараціями. Вона проявляється у щоденних рішеннях, у відмові від сумнівних компромісів, у здатності зберігати принципи навіть тоді, коли це невигідно.
Репутація формується поступово, але руйнується миттєво. Один компроміс із совістю запускає ланцюгову реакцію втрати довіри, морального авторитету та професійної поваги.
Оточення як фактор ризику
Окремої уваги заслуговує питання професійного оточення. Практика показує: співпраця з недоброчесними особами або структурами неминуче відбивається на репутації навіть за відсутності прямої вини.
Толерування нечесності – це не нейтральна позиція. Це вибір, який фактично означає прийняття правил гри, несумісних із принципами правової держави. Саме нетерпимість до корупції в будь-яких її проявах формує фундамент майбутнього.
Безпекові та етичні запобіжники
Закон «Про лобіювання» запровадив жорсткі обмеження, що мають не лише етичний, а й безпековий характер. Категорична заборона лобіювання в інтересах держави-агресора, вимоги до підтвердження джерел фінансування та прозорості грошових потоків стали своєрідним фільтром для політичної системи.
Ці норми перетворили лобізм із токсичного інструменту на регульовану індустрію, де право на діалог із державою має лише той, хто діє відкрито та доброчесно.
Адвокат, правнича етика та Реєстр прозорості
2026 рік поставив юридичну спільноту перед складним питанням: де проходить межа між традиційною адвокатською діяльністю та лобіюванням.
Закон чітко зберігає за адвокатом його класичну роль – судове представництво, захист у кримінальних провадженнях, надання правових консультацій. У цій площині діють процесуальні гарантії, а Реєстр прозорості не застосовується.
Втім, участь у формуванні нормативних актів, просування правок до законопроєктів, переконання законодавців у доцільності певних рішень – це вже інша площина. Тут адвокат фактично набуває статусу суб’єкта лобіювання з усіма відповідними обов’язками.
Найгостріша колізія виникає між вимогами прозорості та принципом адвокатської таємниці. Обов’язок розкривати фінансові умови та деталі взаємин із клієнтом кидає виклик традиційним уявленням про конфіденційність. Це питання виходить за межі суто правового аналізу і стає питанням професійної ідентичності.
Держава і майбутнє реформи
Для держави Реєстр прозорості – це інструмент моніторингу, а не заборони. Його ефективність залежатиме від практичної реалізації: чи стане він зручним цифровим сервісом, чи перетвориться на ще один бюрократичний бар’єр.
Очевидно одне: станом на 2026 рік кулуарні домовленості втратили статус норми. Вплив на державну політику став підзвітним процесом.
Висновок
Закон України «Про лобіювання» заклав нову архітектуру взаємодії між владою, бізнесом і суспільством. Головним викликом залишається пошук балансу між правом на участь у формуванні державних рішень і необхідністю захисту влади від корупційного тиску.
Прозорість – це не формальність і не технічна вимога. Це прояв гідності, відповідальності та поваги до суспільства. Саме ці цінності формують сильну правову державу.
